тут замовкли діти - їх вдихають люди,
що прийшли зі світу щезлої війни,
діти поміж вулиць, і у квітах діти,
і шепочуть тихо до людей вони -
спробуйте прийняти до легенів попіл:
залишить він пилу між тривких кісток,
буде докоряти смаком крові в роті,
змусить він стрибати с п'ятки на носок,
з ліжка на гвіздок, з берега в ставок,
просинатись серед ночі в рвоті
чути, як бринить сумління на високій ноті.
цок-цок.
тут замовкли люди - мають змогу дихать
розкривати ребра вчаться вони знов
діти поміж вулиць, на екрані діти,
що вмирають ляльками з театру старих змов.
діти засинають на тривких надіях
і отруйні ягоди жменями їдять
у давно вже здоланих - кимось, - уві мріях
у іржавій клітці тьмариться любов,
і багряним маревом витікає кров,
штучний вітер аромат її розвіє,
попел пам'ятатиме всі оці події
знов.
десь горить столиця полум'ям яскравим
в підземеллях пахне нездоланним злом
тут замовкли птиці - птиці наспівались.
птицям слід голівку гріти під крилом.